Наша школа народилася у далекім 1957 році на основі балетної студії при театрові опери та балету.
Цікава передісторія. Бурні 20-40-е роки минулого сторіччя, галаслива громадянська війна, розруха в країні, голод, тільки розпочинається підйом економіки держави. Усі сили зібрані в кулак. Знову війна, знову руїна. Здавалося б, про який балет може йти мова?
Харків в той час був столицею, захоплення оперним театром у місті надзвичайно високе.
І вже на той час думали про мистецтво - мистецтво для народу. З’явився попит на нові ідеї, нові таланти. Бурно розвивалася література, музика, танцювальне мистецтво.
Театри являли собою жалюгідне видовище, проте в них був ентузіазм, по-справжньому захоплені люди, справжні декорації, перукарі, костюмери... Існувала щирість, любов до мистецтва.
В цей час почала відчуватися нестача кадрів – практично були відсутніми педагоги, що спроможні були б розпізнати та вивести у життя таланти, що народжувалися, не було мережі шкіл, студій, у театрах відчувалася гостра нестача талановитих акторів, що навчені акторської майстерності вищого рівня. Постало питання: як забезпечити театри опери та балету виконавцями? Адже існувало усього лише декілька хореографічних шкіл на усю країну, та й музичних шкіл було не набагато більше. Так було взято напрям на розвиток системи музичної та хореографічної освіти, з’явилися нові хореографічні школи.
На цій хвилі виникла й наша школа. У 1957 році вона представляла собою маленьку студію, де займалося близько 50 дітей. Багато з них стали надалі професійними танцівниками.
Неочікувано трапилася подія - перший випуск Київського хореографічного училища, перші 12 випускників, що приїхали до Харкова. Після широкого та барвистого Хрещатика сірі харківські вулиці, похмуре промислове місто. Проте в нашому місті був присутнім особливий дух - дух творчості. Почав формуватися колектив педагогів. Саме в ті роки, завдяки зусиллям її засновників та перших керівників В. А. Балацького, Л. А. Толкачової, чудових педагогів В. Ф. Баранової, Н. Н. Віноградової, З. В. Дьяченка, В. А. Денисенка, М.Л.Сатуновського, Г. Д. Хоменкі, А. В. Отрадіна, Г. М. Серебрякової, Б. М. Приступа та інших, було закладено фундамент навчання хореографічному мистецтву на основі кращих класичних традицій.
Незабаром школа переїхала до будівлі у провулку Короленка, згодом – до будівлі теперішньої 17-й музичної школи. Все йшло своєю чергою.
А у тому першому трудовому наборі з 12 людей, що приїхали до Харкова, була й теперішня директорка школи Наталя Олександрівна Ржевська. Вона стала першою балериною, що відкрила двері загальнонаукового факультету Харківського університету ім. Каразіна. Настав час випускних держіспитів і Наталю Олександрівну викликали «на килим»: «Ви працюватимете директором школи і ніяких ні!». З тієї пори, ось вже більше 40 років, вона беззмінно керує школою.
З чого розпочати? Як надалі розвивати школу, методику навчання? Захопилися японською системою – розпочали зайняття хореографією для дітей з 3х років. Було три вищих комісії міністерства культури: «Ні, ну ви поясніть, хто надав вам право працювати с дітьми трирічного віку?» А ми, таким чином вперше ввели уроки творчості для найменших. Тепер в Росії та Польщі є ліцензовані програми навчання дітей від 4 років.
Гарною ідеєю стало залучення дітей до гри на великій сцені. Практика дітей в оперному театрі зіграла дуже важливу роль, нам вдалося зробити чудові концерти на великій сцені.
Час плинув, у школі було вже декілька класів, декілька відомих педагогів, діти займалися у другу зміну. Це був третій етап розвитку, що ми пройшли.
1979 рік. Школа отримала нову простору світлу будівлю. Ми відкрилися вперше у повному форматі – з’явився спеціалізований клас з навчання у загальноосвітній школі. Школа почала працювати з 8 ранку, з’явився навіть шкільний автобус, що збирав дітей по всьому місті та привозив на зайняття.
Чиновники управління освіти дивилися на нас тоді досить примітивно: «Хто дав вам право відміняти уроки фізкультури?». Але нові підходи, нові програми навчання дітей дали школі великий поштовх – ми завжди працювали за програмою професійного хореографічного училища, а не тільки естетичного виховання. Наразі, настав час стати професійною школою.
Ми вперше відкрили групи для маленьких дітей - спочатку для 6 років, а потом п’яти, а у 1998 році - для зовсім маленьких дітей віком 3 років. Нас запитують: як можна працювати з такими дітьми, чому їх можна навчити? Виявляється можна, з ними дуже цікаво працювати, вони змінюються просто на очах..
В 1981 році на сцені Харківського театру опери та балету ім. Н. В. Лисенко відбулася прем’єра першої повноцінної дитячої вистави у постановці М. Сильванського - «Мальчиш-кибальчиш», лібрето І. Якимової за мотивам твору Аркадія Гайдара. Партію Мальчиша виконав Р. Гарагана, у ролі Плохіша виступив В. Бунін. Газета «Культура та життя» писала: «Музична мова балету відрізняється образною мелодією, танцювальністю, майстерністю. Драматургію композитор будує системою лейтмотивів, кожен з яких розкриває у розвитку відомі образи романтичної розповіді про подвиг маленького героя. У вступі у протидії подано теми червоних вершників та буржуїв, немов би представляючи основний конфлікт твору. На цій музиці побудовано хореографічний малюнок романтичного образу Червоного вершника. Яскравим контрастом сприймається наступний епізод, що відображає труд хліборобів, сіячів, косачів. Балетмейстер І .Якимова винайшла виразне пластичне рішення для кожного героя, вдало будує масові сцени.»
Не дивлячись на той хаос, що країна пережила у 90-ті роки, різке зниження народжуваності, тотальне захоплення комп’ютерами та англійською мовою, величезний відтік дітей зі школи, ми розуміли, що традиційна система освіти принесе свої плоди і майбутнє за нами. Ми зможемо скласти кістяк будь-якого оперного театру.
У 1994 році відбулася прем’єра балету-казки «Лускунчик» за редакцією Вайонена, що була від самого початку зроблена для Ленінградського хореографічного училища та відрізнялася високою складністю хореографії. Ми перенесли цю хореографію без купюр та скорочень. Чого варті самі лише сніжинки! Чудові декорації, костюми, професійна гра дітей різного віку дали балету довге життя, він періодично йде на нашій сцені досі.
Потім пішов цілий ряд прекрасних постановок. Запрошуємо вас познайомитися з ними ближче.
Досвід коли дозволив поєднати хореографічну, музичну освіту із загальною системою освіти, процес навчання став наскрізним – від перших класів до хореографічного училища.
Народний танець, модерн, характерний танець - усі види танцю вийшли з класичного. Хто пройшов через класичний танець, той може танцювати все - від високого мистецтва до цирку. Ми змогли поставити чітку систему навчання та намагаємось мотивувати дітей навчатись. Адже неможна навчити, можна тільки навчитися, навчитися універсальній мові танцю, що зрозуміла усім.
Усі останні конкурси, де приймають участь наші учні, показують високий рейтинг школи. Міжнародне визнання школа отримала у результаті гастрольних турів нашого Дитячого Балетного Театру країнами Європи, Азії, Америки.
Ми сповнені планів, на школу чекає модернізація, ми додаємо нові форми навчання, намагаємось зацікавити ще більше дітей та їх батьків. Приходьте до нас, відвідуйте наші виставі, концерти. Ми раді вас бачити!